Багато з баз даних зберігають інформацію у символьних комірках (індексах) використовуючи префікне стиснення. Ця техніка стискує послідовність рядків A_1, ..., A_N наступним чином: якщо є рядки
A_i = a_{i,1}a_{i,2}...a_{i,p} и A_{i+1} = a_{i+1,1}a_{i+1,2}...a_{i+1,q}
такі, що для деякого j ≤ min(p, q) a_{i,1} = a_{i+1,1}, a_{i,2} = a_{i+1,2}, ... a_{i,j} = a_{i+1,j}, то другий рядок зберігається у вигляді [j]a_{i+1,j+1}a_{i+1,j+2}... a_{i+1,q}, де [j] - один символ з кодом j.
Якщо j = 0, то якщо рядки не мають спільного префікса, то перед другим рядком додається нульовий байт, таким чином довжина рядки насправді збільшується.
Перший рядок містить ціле число N (1 ≤ N ≤ 10000), за яким йде N рядків A_1 ... A_N (1 ≤ length(A_i) ≤ 255).
Вивести одне ціле число - найменшу спільну довжину стиснених слів.